9 березня ми святкуємо наше національне Різдво – 205
років тому народився наш український геній Тарас Григорович Шевченко. Його роль
як письменника в нашій літературі надзвичайна: поет, прозаїк, драматург, людина
високого естетичного чуття й передових поглядів, що змінила багатьох українців
лише силою свого слова у ХІХ і навіть ХХ столітті. Вражає завжди те, наскільки
Шевченко близький кожному українцеві – і дітям, і людям, які далекі від
літератури, і поважним науковцям, що присвячують життя дослідженню творчості
письменника. Кожен розуміє по-своєму і знаходить в його слові своє, суголосне
собі.
Шевченко
надзвичайно багатогранна особистість, одна з найяскравіших постатей
українського образотворчого мистецтва середини ХІХ століття. Він проявив себе
як художник-живописець, офортист, майстер рисунка, акварелі, сепії та гравюри,
пробував себе в скульптурі та різьбі. Тарас Шевченко є одним з перших
українських мистецтвознавців, погляди якого зберігають свою силу і в наш час. Образотворча
спадщина Шевченка дуже велика: нині відомо понад 1000 портретів, пейзажів,
історичних, міфологічних та жанрових композицій.
Так,
Шевченко – наш, різний і цікавий. Це неймовірна людина з надзвичайним життям.
Він силою свого таланту визволився з обмеженого провінційного світу сільського
життя, увірвався у світ високого мистецтва та світських вечорів. Хотілося б, що
молодь знала саме такого Шевченка.
Чудово,
що сьогодні тут зібралося так багато молоді, школярів. З самими Шевченківськими
святами у нас пов’язано багато знаменних подій, які з історичної перспективи набувають
вагомого значення. Шевченківські свята були синонімом не тільки нашого
національного самоусвідомлення, а й центром товариського життя. Для
Шевченківського свята насправді потрібно лише одне – почуватися українцем,
радіти цьому, відчути потребу згадати нашого батька, дуже світлого, людяного,
іронічного й непоступливого. Досі у деяких містах Сходу України Шевченківські
свята – це знак опору, як у сімдесяті.
Шевченко
– не святий, але не більший грішник, ніж ми. Шевченко мертвий лише тоді, якщо
ви його не читаєте для себе (а лише для вчительки). Шевченко – живий, і
здається, ми відчуємо його тривогу за нас і за Україну напередодні близького
вибору, який робитимуть свідомі українці невдовзі.
Всім
своїм єством почуймо, зрозуміймо Тараса Шевченка:
Подивіться
на рай тихий,
На
свою країну,
Полюбіте
щирим серцем
Велику
руїну,
Розкуйтеся,
братайтеся!
У
чужому краю
Не
шукайте, не питайте
Того,
що немає
І
на небі, а не тілько
На
чужому полі.
В
своїй хаті своя й правда,
І
сила, і воля».
Вітаю
вас! Слава Україні!
Наталія Мочернюк